Draft. Це чорновик, призначений для постійної координації в написанні цього звіту.
Якщо ви прийшли сюди почитать повний звіт - почекайте місяць скількись:)
Ця плашка буде знята з ітогової версії звіту
Скорочення, умовності та використання топонімів
Заїзд
Старт по Кунгследену
Deep in Sarek
оз.Gållakvårre - пер.Lullihapasset - Sarvesvågge
пер. Аккаєкна
Рітзем - масив Кебнекайсе
Дороби мене далі TODO
FIXME: фото
 |
 |
| Макс Романов - логіст |
|
 |
|
| Даня Степченко - завхарч |
|
 |
|
| Андрій Данилейко - керівник |
|
 |
|
| Наташа Сін - медик |
|
 |
 |
| Олежка Паскарь - фотограф, ремонтник |
|
У звіті всюди, де це спеціально не вказано, напрямок "ліво" і "право" потрібно розуміти в орографічному сенсі.
Затрати часу на проходження ділянок маршруту рахуються чистим ходовим часом (час без привалів)
Довжина стандартного переходу 50 хвилин
Всі GPS координати точок вказані в системі WGS84 (в тому числі висоти).
б. – берег. Наприклад, "пр. б. " – правий берег
бок. – боковий
В. – велики
в. – вершина
г. – гора.
град. – градус
дж. – джерело
дол. – долина
ІСС – індивідуальна страховочна система
км – кілометр
л. – лівий
льод. – льодовик
М. – малий
м. – метр
МЗЛ – межа зони лісу
м/н – місце ночівлі.
оз. – озеро
пер. – перевал
пр. – правий
п/х – по ходу
р. – річка
с. – Село
Сер. – середній
сідл. – сідловина
ССП – страховочно-спусковий пристрій
стр. – струмок
т. – точка
Т.я. – так як
Ур. – урочище
Ф. – фото
ЧХЧ – чистий ходовий час (час без привалів)
Так як транслітерація в українську мову назв саамською та шведською мовою несе в собі певні нюанси, в цьому розділі ми спробуємо описать всі топоніми які були використані в звіті
| se | en | uk | ru | примітки |
|---|---|---|---|---|
| Kvikkjokk | Квікйокк | |||
| Ahkka | Акка | Акка | ||
| Kebnekaise nordtoppen | Акка | Акка | ||
| Singi Fjällstuga | ||||
| Kungsleden | ||||
| Rabots glaciär | ||||
| Björlings glaciär | ||||
| Akkajaure | ||||
| stugan | ||||
| Mikkastugan | ||||
| Ruotes | ||||
| Ruotes | ||||
| Mihkåtjåhkkå | ||||
| штора шафалет | ||||
| wagge* | ||||
| Йоккмокк | ||||
| Ritsem | Рітзем | |||
| Vierranvárri | ||||
| Stuor Jierttå | Стуор Їєртто | Унна-Ерта (військова радянска топокарта) | вершина | |
| Unna Jierttå | Унна Їєртто | Стуор-Ерта | вершина | |
| Gållakvårre | Голлакворре | Каллакваре (військова радянска топокарта) | вершина | |
| Rånpaädno | ||||
| Sarvesvågge | долина | |||
| Шньюфчутис | ||||
Допилюється в google docs
Група зустрілася на залізничному вокзалі аеропорта Арлада (sv:Arlanda centralstation). Основний склад групи прилетів ще зранку і встиг погулять по Стокгольму
Ми вирушаємо з цієї станції на північ потязі до станції Älvsbyn
їхать 11 годин в сидячому вагоні не сильно приємно, але жить можна. Відсипаємося.
Ранок почався із невтішних новин: через негаразди з потягом ми відстаємо від графіку.
І чим далі то більше зрозуміло що на пересадку на автобус Älvsbyn - Jokkmokk ми вже не встигаємо. Втішує тільки те що сусідні пасажири повідомляють що пасажирів із єдиними квитками (тобто нас) в таких випадках часто чекают. Ну що ж подивимося…
В реальності виявилося ще краще: SJ замовив (ну і оплатив :) нам таксі-мінібус до Kvikkjokk. Зразу ж домовляємося із водієм заїхать на заправку за бензином і в Jokkmokk на станцію служби доставки Bussgods (на автобусній станції).
Джекпот! :)
На заправці навіть не було проблем із наливанням напряму з пістолета в пляшки (запитали явно про правила). Бензин звісно що тільки 95 і вище.
В Jokkmokk’і залишили заброску і швиденько поїхали далі до місця старту в Kvikkjokk. По дорозі траплялися північні олені із пушистими носами (а Олег щось же фотав?) В результаті на точку старту активної частини маршруту дісталися навіть швидше ніж автобусом за нормальним графіком (в 15:40 були на місці).
Тупимо, перепаковуємося і неспішно стартуємо - у нас на сьогодні скромні плани. Температура нижче 15 градусів морозу - Заполярьє, сер.
Початок нашого маршруту співпадає із Кунгследеном тому тут є все: снігоходи, лижники, собачі упряжки ...
Вийшли в 17:20 і почали неспішно підніматися по пологій снігоходці. Вона закатана до можливості іти пішки, але згодом переходимо на лижі. Вже через півгодини стаємо на ночівлю в ялиновому лісі.
Снігу багато - доводиться постаратися щоб проторить всі необхідні шляхи в таборі.
Перший повноцінний походний день почався із просипання - гідний старт :)
Вийшли в 9:20. Надворі потепліло до -5
Піднімаємося по накатаній снігоходній дорозі, яка досить плавно набирає висоту (хоча іноді декому і на "ялинку доводиться переходить). Досить людно і час від часу проїзджають снігоходи або зустрічаються лижники
За два переходи піднялися в район озер - тут вже не так затишно як в лісі. Хоча погода в цілому непогана: змінна хмарніст, то сонце посвітить, то сніг посипе.
Тут наші шляхи із Кунгследеном розходяться - ми звертаємо наліво і далі через озера на північ
По озерах Una Dáhtá і Stuor Dáhtá проходить снігохідна дорога. Вона навіть маркована вішками була. Тому не потрібно поспішати звертать вліво з магістрально дороги і починать торить самотужки ... як ми :) Короче кажучи протропили лишній кілометр і на снігохідку вишли вже на озері Una Dáhtá
За перехід дійшли по снігоходці до оз.Stuor Dáhtá. Але по ньому дорога накатана тільки вздовж південного берега, тому пройшовши по ній 300 м беремо азимут на місце де на карті має втікати струмок в озеро.
На озері неглибокий сніг тому іти досить не важко.
Влітку туристи вірогідно піднімаються від західної кінцівки озера, що логічно в літніх умовах.
Взимку шлях, яким пішли ми, вздовж русла струмка який впадає в оз.Stuor Dáhtá із півночі (1.3-1.5км від західного кінця озера) - нам здався оптимальнішим. Тут постійний пологій набір висоти без ніяких спуск-підйомів.
Виявилося що нашим шляхом піднімавсь і снігоходчик - торить вверх не доведеться. Його лижня прийшла вздовж північного берега, тому ми її і не бачили аз пока не підійшли до берега.
Дорога плавно піднімається вверх тому за півтора переходи вже піднялися до верхніх озер. Тут після виходу хоч із ріденького але все ж таки березнякового лісу відчувається тундра - похолодало і задуло. Сніг задутий до твердого
В лісі перед виходом на озера починається національний парк Сарек і стоїть заборонний знак для снігоходів
Але "нашого" це чомусь не зупинило: його сліди ми бачили і на озерах і вочевидь його ж сліди іноді з'являлися і на наступний день при переході в басейн р.Рапа
Для переходу в басейн р.Рапа потрібно пройти під скалистим "пупирем" Unna Jierttå (983м) через озеро Gållakvårre.
А в свою чергу щоб підійти до озера подрібно пройти своєрідні складки рельєфу.
Для того щоб оптимально їх обійти потрібно не соромиться забирать правіше п/х від прямого курсу - тоді можна знайти оптимальний шлях між буграми.
Виявить найоптимальнішу траекторії може бути досить не тривіально, але якщо пощастить, то можна знайти і якісь людські сліди чи просічки в лісочку.
Вечоріє, тому стаємо на ночівлю в зоні рідкого лісочку між першими буграми. Досить тихо тут.
Тепло (-5 градусів), але вітряно. Від місця ночівлі починаємо підйом в сторону озера Gållakvårre
Через лісочок та складки місцевості сніг тут досить пухкий - доводиться торить лижню.
Життя спрощує та ж сама (а може й інша :) снігоходка, яку бачили вчора: торить менше і шляг снігоходчик вибрав грамотно
За 2 перехода вийшли до озера
Потеплішало до 0 і вітер пропав (часом до повного штилю)
Від озера звертаємо плавно на північ і заходимо в долину Ijvvårjahka.
Ну "долина" сказано гучно, це більше схоже на пологе поле, яке плавно перевалюється в дол. Gådokjahka (на генштабівській топокарті "Котокйокко"), яка таки дійсно більше схожа на долину.
За одним із перегинів цього поля нам зустрівся дикий олень.
Видимість впала до 300м і піднявся вітер: йти стало менш приємно:(
Щоб менше петлять при поганій видимості спробували вийти поближче до самої річки Gådokjahka.
Але вона тече в каньоні і по бортам теж все задуто "в дошку" - довелося трішки відійти вище.
Трішки далі знайшли місточок через річку і тут же (на провому орографічному березі) будиночок, про існування якого ми нічого не знали.
Будиночок відкритий. Вірогідно його використовують оленеводи. Всередині 4 ліжка, стіл, пічка, дрова, топор... Приємна неочікуваність
N67,155360° E17,848433°
ЧХВ від озера: 4 год. 20хв
Сьогодні у нас запланований перевал. Знаємо ми про нього не шибко багато: топокарта-генштабівка, пара літніх фотографій і космоснімки. Тому можна назвать це умовно "режим першопроходу"
Вийшли в 7:10. Погода тиха, 9 градусів морозу.
Від будиночку оленеводів продовжуємо рух по правому берегу р.Gådokjahka з прицілом перейти її по пологому руслу вище, в місці впадіння
в неї лівого притока (Skåjdejågåsj) який і веде до нашого перевала.
Сніг коли задутий до твердого, а коли і поторить трішки доводиться
Через 2 короткі переходи підійшли до місця злиття річок і перейшли в потрібну нам лощину. Каньона тут вже ніякого немає,
але досить ясно проступають гляціальні форми рель'єфа: кінцеві і бокові морени які потрібно обходить щоб не тратить сил.
До льодовика Bårddejiegna звідси 2км, але без карти і не зрозуміло що він там - все просто полого піднімається в сторону хребта.
Підйом по Skåjdejågåsj пологий, сніг твердий, задутий. Потрібно просто нікуди не дьоргаться і йти строго по дну до розвилки
На розвилці лощин звертаємо в правий приток, який і веде на перевал Lullihapasset, лівий веде на сусідній перевал
"За поворотом" сніг різко міняється: торимо лижню на 30-40см аж до самої сідловини. Вірогідно вітри тут в силу орографії не гуляють, або надувають багато переметного снігу
В 12:50 вийшли на перевал.
ЧХЧ від будиночку 3 год. 35хв, від дол.Gådokjahka 2год. 20хв.
Сідловина широка, але є де і за каменями сховаться пообідать
Пока обідали видимість сильно погіршилася
Початок спуску ширикий і в міру крутий, тому трішки попрактикувалися гонках із саночками.
Далі дно звужується, аж доки не впираємося в перешкоду
Вирішили обходить по лівому борту. Спочатку метрів 80-100 досить неприємного твердого крутого схилу (хто обережно на кантах, а хто пішоходом в кошках), а далі знову пухляк
Так як спуститься на дно не вдавалося, то довелося так і йти близько кілометра, траверсуючи крутий схил (до 30-35 градусів) аж до злиття двох долин (Noajdevågge і Lullihavågge)
Хоч пухлий сніг і полегшував справу, але ходить траверсами із саночками ще те задоволення :(
Можливо є сенс користуючись нашим досвідом не триматься ближче до дна з надією спуститься, а відразу ж прицілюваться іти вище і спуститься на стрілку річок.
Спустившись на дно пішли по ньому, але не довго. Вже через 500м майже на виході в основну долину є одна сходинка: надута 4-ох метрова сніжна стіночка із відкритою водою знизу.
Знайшли вихід на лівий борт і уже по пологому спустилися в місце злиття із основно долиною (Sarvesvågge)
Для бівака знайшли затишне місце за здоровезним каменем, тому і стіночку будувать не довелося (N67,249278° E17,632172°)
Прокинулись в 5, вийшли в 7:35. Пасмурно, тихо і тепло (-3)
Від місця ночівлі через рідесенький лісочок (Сніг в лісочку зовсім не глибокий) доспустилися на саме дно Sarvesvågge. Тут "футбольне поле", тобто рівно, і в кого виходить робить ковзкий крок сильно випереджають тих в кого ні :)
Через 40 хвилин (ЧХЧ) від місця ночівлі вже були навпроти необхідної нам долини Ridánjunjesjågåsi, яка виводить до пер.Аккаєкна
Так як ми знали (та і видно в цілому було) що в нижній частині каньон то заходимо зразу на лівий борт, досить далеко від річки
Підйом спочатку досить крутий (до 15°, а іноді і 20°), але широкий, тому ідемо широкими серпантинами без тормозілок.
Після одного переходу знову сильно зникла видимість, а пологий схил звузився а став перерізаний лощинами. При поганій видимості досить важко шукати оптимальний шлях: ідемо траверсами і вверх вибираючи де пологіше. За другим спуском до річки вишли на пологе - тепер далі аж до льодовика рівне пологе дно
За перехід дійшли по пологій долині під льодовик і там зробили обід. На переході виглянуло сонце і почався сильний підлип.
Від місця обіду продовжуємо підйом в сторону нашого перевала. Спочатку піднімаємося по льодовику серпантинами, а далі вирішили просто одягти "тормозілки" і йти в лоб.
Знову виключили видимість і пологий захід на сідловину ми пропустили. Довелося трішки відпрацювать тактику роздільного спуска людей і саночок
Рекомендація: для того щоб полого зайти в "жолобок" потрібно прижиматься під правий по ходу схил (східний)
В 16:20 виходимо на сідловину перевела. Підйом від місця обіду зайняв 2 години.
На сідловині переметний льодовик видутий до льоду із камінням. Висота по навігатору 1409м
Так як до відсутньої видимості додався ще і неприємний вітер, то саму сідловину проходимо без зупинки і привалюємося тільки з іншої сторони в більш приємному місці.
За півтора переходи (60хв ЧХЧ) спускаємося до язика льодовика і на виположення ставимо бівак із стіночкою
Спуск вірогідно був би досить приємний і веселий при нормальній видимості: широкий, рівномірний схил. А так не видно рель'єфа і коли потрапляєш на задуте - задоволення від спуску сильно корелювало із лижною технікою:)
Хмарно, але погода непогана. Від місця ночівлі за два переходи по плавному руслу річки спустилися до будиночка оленеводів (додай координати!). Будиночок і сарай поряд закриті (хоча по звіту іншої групи два роки тому був відкритий)
Вирішили відмовиться від проходження пер. Руотес і обійти його по долинам. Тому продовжуємо спускаться по долині Guohpervågge.
Спробували "зрізать" і не спускаючись до злиття зайти в долину Smajllajahka (це літній варіант), але це нам не сподобалось тому вам рекомендуємо також не зрізать :)
Спустившись з борта все ж доходимо по дну до злиття Guohpervågge і Smajllajahka.
В районі злиття річок починається зона лісотундри що в сумі з рельєфом робить це місце менш вітряним.
Річка Smajllajahka перед злиттям проходить через глибокий каньон який починається в районі рятувального будиночка Mikkastugan.
Ми вибрали лівий берег для підйома.
Погада псується: потеплішало і почався підлип, туман і піднявся вітер. А ми піднімаємося по лівому берегу в тумані і сильному вітрі в сторону будиночка Mikkastugan і за півтора перехода доходимо до нього.
Для того щоб підійти до будиночка із лівого берега потрібно перейти каньон на правий берег. Влітку через нього перекидають міст (лежав в стороні, ну і основу видно на фото), а от взимку треба шукать сніжний місточок трішечки вище.
Вийшли в 5:40. Погода прийнятна: змінна хмарність, але тепло - 5 градусів морозу
Ідемо на південь по долині Ruohpervågge, в сторону масиву Акка. Йти легко: твердий наст і дуже пологий підйом
Але поступово погода псується. Спочатку просто впав густий туман, а близько девятої ранку вже почалася сильна вітродуйка в обличчя
За вершиною Ruohtesvaras 1004м (це такий собі бугор посеред долини) є саамський будиночок, до якого ми прямуємо. Що він є ми знаємо, але в нас немає його точних координат, а в такий туман його легко пропустить
Взагалі орієнтуваться і просто витримувать напрямок в таку погоду не просто: долина широка, рівна і без каменів, оку зацепиться ні за що, а на компас чи навігатор постійно дивиться не шибко зручно.
Так не спішно до 12-ої дійшло в місце де мав би бути будиночок, і у вдалому розриві туману одному із учасників вдалося побачить його за 250м збоку над нами
Будиночок відкритий, вхідні двері зірвані з петель, "вхідний тамбур" засипаний сніг і в саме житлове приміщення теж долетіло. Є пічка, але під дизпаливо (чи мазут?)
Прибираємося і влаштовуємося тут на ночівлю - всім вистачило місця на ліжках
Всю ніч і ранок надворі завірюха. До обіду перестає іти сніг і заспокоюється вітер. Видимість теж покращується. Тому пообідали і вийшли в 13:03
Через два переходи зустріли групу французів-лижників з собаками
Щільний задутий сніг і невеликий нахил вниз роблять пересування швидким і приємним
Масив Акка затянутий хмарами, а наші знання про прогноз погоди і візуальний вид ясно вказують на те що доведеться обходить пер.Акка. А жаль:(
Для обходу обрали прохід між масивом Акка і в.Шньюфчутис 979м
Перехід в цей "міжвершинний простір" (аля сідло) очевидний і при наявній у нас достатній видимості проходить без мікрогорочок вверх-вниз.
А от спуск до оз.Шньюфчутис яке і знаходиться на сіловині може в деяких умовах бути трішки неочевидним (ми його з першого заходу пропустили) - досить крутий спуск метрів 25, а далі плоскач
Від озера починається пологий спуск який виводить в ліс. Тут очіковано почався похлий сніг і довелося торить лижню (приблизно по коліно).
Приблизно через 1-1.5 кілометра з'явилася можливість вийти із русла струмка на правий борт трішечки збоку від лісу - сніг там сильно твердіше
Так забираючи все правіше перейшли в сусідню долинку і спуститились в ліс до струмка. Спуск дещо крутуватий (або ми не знайшли оптимальніше місце для спуска уже в сутінках)
Сьогодні бівуак у нас із водою
Виходимо в 6:30. Сьодні нам потрібно встигнуть дійти і перейти озера, забрать заброску на туристичній базі, вимиться і підти ночувать в ліс. От такий у нас план
Від місця ночівлі продовжуємо спускаться по долині струмка аж до місця його впадіння в основну річку Vuojatädno.
При менш сприятливій ситуації можна було б спробувать пройти правим берегом по траекторії літньої стежки до капітального моста (N67,616826° E17,366807°).
Але в нашому випадку річка добре замерзла на всю ширину, тому переходимо по кризі на лівий берег
Йдемо по лівому березі вздовж річки. Спочатку доводиться торить лижню, але згодом знаходимо стару яка і виводить на просіку із накатаною лижнею (яка досить очікувано прийшла із місточка)
По укатаній із пологими спусками і підйомами лижні виходимо до будиночку STF "Ahkastugorna" і далі на озеро ("Ahkastugorna" це платний будиночок із постійним наглядачем)
Шлях до Рітзема чудово промаркований і укатаний снігоходами (ну снігу звісно і так не багато)
Експеримент з навантаженням всього на санчата. В цілому на такому плоскому як озеро зручно, але 100% потрібен амортизатор.
Перед виходом на берег біля Рітзема небезпечна зона - лід ламається водами які скидують із ГЕС на річці, тому тут потрібно обходить західніше. Але як і слід очікувать все промарковано і куча табличок про небезпеку
Після виходу на берег по дорозі піднялися до турбази STF
ЧХЧ від турбази Акка до турбази Рітзем склало 3 години 35 хвилин
На турбазі Рітзем за 30 SEK можна було оплатить послуги користування кухнею та душем, чим ми очевидно і скористалися
Тут же є невеликий магазинчик із продуктами, спорядженням і картами. Можна купить відкритку і залишить тут же в поштовій скринці.
Все можна оплатить картою - Швеція ж.
На базі пообідали, помилися, розібрали заброску, повечеряли і ліниво вийшли після 7 вечора на ночівлю в ліс: пройшли півгодини дорозі вверх і стали недалечко від дороги
З'їли ще і святковий тортик в честь святкування дня екватора :) Короче кажучи день вдався
Від місця ночівлі продовжуємо рух вверх по дорозі. Дорога підчищена, вкатана і досить крута, тому ідемо пішки. Після виположування одягаємо лижі
Вище зони лісу зразу ж починається сильний холодний боковий вітер вітер
За три переходи дійшли до великого озера (Autajaure/Аутаяуре) яке нам потрібно перейти. Дорога до озера плавненько спускається (100м перепаду) до озера в невеличкий лісочок - тут дуже приємно і весело їхать вниз
За годинний перехід перейшли на східний берег озера і в лісочку зробили обідній привал. Вітер стих, виглянуло сонце і пригріло - красота :)
Від кромки озера піднялися на берег прямо в лоб (хоха може й оптимальніше зайти по руслу). Далі русло річки виглядало не дуже привабливо тому продовжили підніматься широкими серпантинами справа (по ходу)
Після першого невеликого взльоту місцевість перетворюється на 2.5 кілометрове поле, яке піднімається вверх із крутизною 7-8° (точно не більше 10 ти :) без виражених русел струмків.
Місцевість бідна на рель'єф, тому ідемо прямо вверх по азимуту приблизно в нашу сторону :)
Тут варто відмітить що шурфовка на привалі виявила глибинний іній під шаром снігу, добре що рельєф в цілому не сприятливий для сходу, інакше довелося б повертаться.
Це єдиний раз за похід коли ми виявили явні фактори лавиноформування - всі інші рази тести показували хорошу стабільність.
При підході часу для бівака стали десь посеред поля :) Будуємо стіночку, а температура тим часом опускається до -15°
Ранок був холодний: мінус 18 градусів. Вийшли в 6:50 і продовжили рухаться "по полю в потрібному напрямку". На насті лежить 7-8 см свіжого пухкого снігу. Йти приємно.
Із сходом сонця з'явилася димка і видимість сильно впала. Через 2 год. 45хв ЧХЧ від місця ночівлі піднялися на сідловину перевала Йоккаскапассет (1А, 1340м по GPS). На сідловині як завжди не було видимості.
Через обмежену видимість на підході до перевалу трішечки забрали вліво по ходу. Тому порада: просто підіймайтеся не відходячи від тальвега (дна долини) аж до сідловини.
Сідловина як і майже всі сідловини цього походу широка і витягнута, а з точки зору гірського туриста такі сідловини правильніше називать гігантськими :)
Види "класичні", тобто ніякі :)
Спуск дуже приємний: льодовичок не сильно крутий і можна легко маневрувать в ширину.
Спробували не заїзджать в кулуар, а проїхать по лівому борту, але не вийшло - він не проїзжаємий. Заїхали все таки в кулар який виявився прям сильно катабельний.
Після спуску через кулуар долина виположується і згодом ми підходимо до закритого будиночка, у вітровій тіні якого влаштовуємо обід
Спуск із сідловини до будиночку зайняв 1 год 9 хвилин.
Після обіду продовжили спуск пологим дном долини і через півтора переходи вперлись в каньон
Те що він буде ми знали із звіту групи В.Триліса. Але в них він був навіть проїзжабельний в лижах, а нам вітер приготував інший рельєф
Після розвідки, яка показала що пройти лівим або правим бортом не сильно просто і безпечно, вирішили пройти по "дну"
Стіночка невелика, зате лід твердий :)
Від каньону за 1 коротенький перехід спустилися до гирла річки і заночували в будиночку на лівому березі (долини по якій йшли)
На правому березі є ще один будиночок, але він був закритий.
Будиночок нас порадував пічкою, а небо полярним сяйвом. (нажаль це було останнє із можливих видимих)
