0. Загальні відомості про похід
День 1. "Морозний старт"
День 2. "Перша катуха"
День 3. "Пішохідний"
День 4. "Провітрювання по Чорногірськи"
День 5 "Відходняки"
День 6 "Дощику не бажаєте в зимових Карпатах?"
День 7 "Їжачки в тумані"
День 8 "Другий Поп"
День 9. "Здавалося б все?"
День 10 "Вибігалово"
 |
(Зліва направо)
 |
 |
| Юра Семенюк - ремонтник і фотограф |
|
 |
|
| Даня Степченко - завснар |
|
 |
|
| Люда Данилейко - медик і фотограф |
|
 |
|
| Андрій Данилейко - (тобто я, він же керівник :) |
|
 |
|
| Наташка Керова - наш завхав |
|
 |
 |
| Олежка Паскарь - логіст, а в цьому поході ще й тестувальник плівкової мильниці |
|
Графік руху в окремому файлі. (В процесі виправлення - тут куча косяків)
На замовленому мінівені доїхали в долину Прута до КПП заповідника (чуть дальше т/б Глобус). Сухо і морозно (12-14 градусів морозу) - зима :)
Розвідали брод через Прут: майже вся річка промерзла, залишилося тільки пару мокрих струйок в основному руслі - будемо переходить тут, а не йти/їхать до моста.
 |
 |
| На старті маршруту | Переход Прута |
Зі старту до броду і сам брід проїхали в лижах, але в лісочку на підйомі вже не до лиж: стежка вузька і крута, та і снігу відверто мало, йдемо "на жучкі"
Проте вже на перших відкритих ділянках в малинику снігу значно більше, в лижах ідемо до "зони вирубки". Склон крутий і лижі сильно віддає: часто йдемо "ялинкою" або "драбинкою", щастить тільки тим хто підмочив лижі в струмку і йде за рахунок підмороженого на ковзяку часто просто на прямих лижах.
Від невеличкої галявини потрібно підняться через вирубану ділянку до верхнього лісу. Ділянка крута і без можливості маневру серпантинами, а снігу на відкритому не багато (здуває з гребішка), тому підїхали по дорозі до вирубаного в лижах і пішком пройшли на верх (200-250м).
Перед входом в ліс багато сушняка, ми ж приготували чай просто на гілках (обіднього чая в термосах не було, його випили вранці)
Після обіду рухаємося на лижах. В лісі снігу не багато, але зняли лижі тільки в верхній частині де тропа стала крутою і сильно кам'янистою без можливості маневру - тут було простіше підняться на верх пішки.
На краю полонини Веснярка робимо ночівлю (сушина поруч). Ночувать в не дуже гарній колибі на полонині не хотілося (а ще в районі 20-21 години мимо нашого місця ночівлі туди в декілька групок зайшли вечірні пішоходи)
температура вввечері і вночі -12 - -14 градусів, сухо і ясно.
 |
 |
| Вище перших малинників | Місячна ніч |
На хребті Кострич в різних місцях сніжність дуже різна. Снігу на широких, відкритих з обох сторін хребта, полонинах здебільшого небагато - його добре здуває, а іноді сніг видутий аж до трави. Натомість в лісі, і особливо на широких прогалинах (10-30м) снігу багато - він в таких умовах не здувається, а акумулюється пухляком. Такі умови під час змушують переходить майже по траві невеличкі полонини, щоб вже через 50-100м почать тропить сніг глибиною 0.5-0.8м
 |
 |
| Перший торчок після пол.Веснярка. Крутувато + глибокий сніг - запішоходить не сильно хочеться. |
Зимова казка |
З місця ночівлі рухаємося по хребту по "червоному" маршруту. Стежка на ділянкці пол.Веснярка - пол.Рогальова іноді досить крута, часто ходимо "ялинкою" або "драбинкою", а снігу достатньо щоб на пішкодрал переходить не сильно хотілося :) В лісочку стоять казкові присипані снігом ялинки (для естетів - "смереки" :) - зимова казка :)
З пол.Рогальова сніг видутий до трави, а от підйом від полонини до в.Кострича проходить по широкій і вирубці в лісі - тут акумулюється багато пухлого не задутого снігу (у нас було 70-90 см). Хоча і схил тут крутуватий, але за рахунок ширини легко ходить серпантинами. Сніг холодний і слабо утоптується, тропить доводиться досить серйозно. Мабуть спуск тут би був просто казковий - радимо спробувать :) В районі самої вер.Кострича (пол.Фостова), сніг добре задутий і спресований. Спуск із вершини Кострича до пол.Пнівсяка проходить по досить пологій очевидній стежці(точніше над нею:) в вузькій відкритій місцевості (снігу тут багато).
 |
 |
| Пол.Рогальова. Іноді сніг здутий навіть більше ніж на фото | Підйом по пухляку |
Зліва-знизу прийшли сліди пішоходів і потропили по хребту. Не солодко їм було тропить по хребту - гребінь прикритий лісом тому сніг тут не здувається і не присується, а навпаки акумулюється пухлим, навіть в лижах тропління було чималим.
 |
 |
| Види на Чорногірський хребет шикарні | Вид на Кострич |
Хребет досить пологий (хоча і з постійними перепадами), але глибина снігу і стан групи (один з учасників завжди погано спить в першу ніч) не давали планованого темпу руху. Вирішили не робить траверс до Костриці, а спускатись в с.Бистрець через пол.Кобилярка (по "жовтому маршруту") і не прогадали.
Траверсонувши схил г.Кострич і відїхавши по відрогу Пд-Пд-Зх на 350м під'їхали до фантастичного спуска: широких пухлий схил з рідкими ялинками. Жаль що його було так мало, хоча дехто насолоджувався ~20 хвилин циклом проїхав-упав-встав :)
В лісі на дорозі снігу менше, а каменів більше, тому періодично знімали лижі і одягали на більш прийнятних для лиж участках.
 |
 |
| Класнючий спуск | Дорога яка спускається на пол.Псарівка Під неглибоким снігом камені, що не додає здоров'я сковзяку:) |
Заночували в затишному заглибленні на краю полонини (N48.140437 E24.637094). В якості дров пішли 2 невеличкі сушини зразу за огорожею (обережно - колюча проволока)
Третій день можна сказать був пішоходячим.
Спочатку по дорозі, а потім по стежці спустилися в село Бистрець (лижі "на жучці"). Дорога по селу просто зальодяніла, тому лижі продовжуємо тягнуть за собою.
Дійшовши до потрібного притока (продовжуємо жовтий маршрут) переходимо річку Бистрець на правий берег. Місточок не повністю доходить до лівого берега, але все затянуто міцним льодом.
 |
 |
| Рух по селу | Місточок через річку |
Вздовж цього правого притока йде дорога не позначена на карті, але по ній не потрібно йти - вона веде на лісосіку. Вам потрібно підняться по крутій серпантинистій дорозі на правий борт і вийти по цій дорозі на полонину Косарище.
На полонині постійно живуть люди тому дорога з села розкатана кінними санями. Метрів 600 проїхали на лижах, але потім знову перейшли на жучку - дорога на підйомі була сильно розкатана і з великою колійністю.
Піднявшись на хребет переходимо до спускової дороги в с.Дземброню, тут не пощастило - колія накатана вантажівками із Дзеброні. Жучка наше все.
По дорозі спускаємося в село, але до центру вирішили іти не маркованим шляхом (хоча він там схоже взагалі якось не очевидно розривається), а трішечки зрізавши. В теплу погоду мабуть не варто так іти - ту частину села сильно заливає водою, але нам по льоду було норм.
Пообідали в центрі села, перед початком підйомної дороги на Смотрич. Магазин був зачинений, але ми шибко і не шукали продавців - ще в Києві вирішили що від дозакупки в данному випадку буде більше мороки ніж вигоди і не розраховували взагалі, тому просто рушили далі.
Вся дорога аж до колибки на пол.Смотрич натоптана і була пройдена без лиж.
 |
 |
| На пол.Косарище | Підйом від Дземброні на пол.Смотрич |
На Чорногірському хребті погода в другій половині дня зіпсувалася - все в хмарах, знизу теж стало дуть.
Заночували в колибкі. В одній кімнаті стоїть поганенька пічка (без варочної поверхні і колосника), в іншій місце під багаття. Ще є пару кімнат погірше. В коридорчику куча складеного сміття (люди, ну чого б його не забрать із собою в село???)
Поселились в кімнаті із пічкою, але на пошук сушини пішла година. В струмку була вода (ідете по дорозі на вухатий камінь, проходите струмок і спускаєтеся по лівому берегу)
В вечері дує і мете.
Вночі трохи "підхурделило" і новий сніг не залишав думок про безлижний підйом на Смотрич. Одягаємо лижі і піднімаємося серпантинами по полонині вверх до лісу. На самій полонині Смотрич і вище першого лісового поясу на напіввідкритому просторі тропилово на 20-40 см (в лижах)
 |
 |
| Біля колиби на пол.Смотрич | Підйом від колиби по полонині |
Заглибившись в ліс стежка стала досить крутою і вузькую, маневрувать там проблематично і на лижах стало їхать сильно не зручно. На щастя вузьку протоптану стежку не встигло засипать свіжим снігом (вірогідно осталось на кронах), а старий мабуть після відлиги замерз. Проходимо лісову зону пішки
Через 300 метрів піднімаємось на галявини прикриті від вітру лісом і зразу ж сніг стає сильно глибше - одягаємо лижі і далі аж до першого каменя (по суті це жандарм) ідемо в лижах.
Чим вище піднімаємось і більш відкритіше стає, тим задутіше стає старий сніг.
Свіжий сніг надуло на стару підложку і він ламається пластами, - не сильно радісна картина. Заспокоює тільки траекторія руху по вододілу.
 |
 |
| Пішкодралимо в лісі. | Тут вже зрозуміло що лижі пора знову одягать:) |
 |
|
| Підйом після виходу з лісу | |
Від першого каменя дальше піднімаємося вже в кошках: сніг тут здуває, його мало і він задутий, майже немає провалювання (тільки один участок через остатки жерепа 200-250м доставляє дискомфорт). Всі камені(жандарми) обходяться зправа. В основі каменя (аля жандарм) на самій вершині Смотрича є невеликий грот на декілька людей, в якому можна перечекать непогоду.
 |
 |
| На фоні Смотрича | Фото із вершини Смотрича на групу :) |
Від г.Смотрич до безпосередньо Чорногірского хребта потрібно трішки скинуть висоту (але потрібно залишаться на вододілі). В районі стикування бокового хребта із основним, є широке, рівне мінімально захищене від вітру місце - тут в теплий період озеро.
Погода псується: із Закарпаття дує, з'явилася хмарність. Дістали балаклави і маски.
По чорногірському хребту рухаємося в сторону вершини Піп Іван Чорногірський. Намагаємося рухаться по оптимальному маршруту: по більш видутому і твердому снігу, по можливості оминаючи "пупирі", але в основному по лінії гребеня. Якщо правильно вибирать траекторію руху (часто співпадає з літньою тропою), то сніг провалюється зовсім трішки.
На східних схилах ПІЧа явні сліди відриву лавинних дошок, які не доходять іноді 5-7 метрів до стежки по гребеню!
Від Смотрича до ПІЧ дійшли за 2 год 12 хв. (не ЧХЧ)
 |
 |
| Від Смотрича то Чорногірського хребта | Обсерваторія "Білий слон" на вершині ПІЧ. Зараз реально білий :) |
До вершини з обсерваторією дійшли сильно пізніше розрахункового часу, але залишиться тут ми не можемо - в цей похід ми не взяли пальників, а дров знизу ми теж не прихопили :( Тому спускаємося в сторону Васкуля вже з явним розрахунком на дохід по темному.
Сніг на спускі не задутий і івано-франківці-пішоходи, яких ми зустріли біля обсерваторії, торили підйом досить глибоко. Вони піднімалися із пол.Веснярка (так це вже інша Веснярка :)). Хоча спускаться не сильно напряжно.
Не доходячи до Васкуля почався череп і йти пішки стало "не фонтан": снігу явно більше і одне провалювання в жереп це пару хвилин ковиряння в снігу.
Тут одягаємо лижі і спускаємося до нормального лісу вже на лижах. Вітродуйка зменшується і життя налажується:)
Схил досить крутий і в проміжках між зарослями може бути з твердим снігом - будьте обережні! Краще довше пройти "драбинкою" вниз ніж вилетіть на твердому з гребеня (без лиж із за провалювання все рівно більш виснажливо і довше)
По мірі спускання в ліс сніг стає все глибшим і пухлішим - і перший згодом займається просто підсніжною їздою :) Як же чудово що ми на лижах (франківці були навіть без снігоступів і огрібали тут по повній).
На першому ж прийнятному місці стали на ночівлю (N48.037012 E24.605917): тут є місце для установки шатра та було декілька невеличких сухостоїн. Знайшли місце під кострову яму з глибиною снігу всього лиш 60-70 см, навколо більше - відходить від лагеря не по протоптаному не хочеться :)
При наявності часу можна спуститься і на полонинку пониoе (хоча там може бути і більш вітряно і не знаю що з дровами). але в нас і так виявився занадто довгий день.
Сніг який йшов весь вечір опівночі затих.
Повний траверс у нас зайняв аж 8 год 53хв ЧХЧ, при "математичних 4". Хоча і не можна сказать що не очікувалось перевищення реального часу над розрахунковим на цій перешкоді, все ж не перший раз в Карпатах, але більше ніж в 2 рази це було вже не очікувано. Хоча можливо не зря альпіністи і вважають зимове радіальне сходження за 1Б?:)
Підйом із колиби на пол.Смотрич до вершини Піп Іван Чорногірський у нас зайняв 6 годин 46 хвилин. Із яких
4 години 34 хвилини це підйом на г.Смотрич
і тільки 2 години 12 хвилин це перехід від Смотрича до ПІЧа
А спуск зайняв вього лиш 2 години 7 хвилин (і це навіть при поганій погоді і влітанні в темноту)
З таких цифер можна зробить досить однозначні висновки для схожих з нашими умов. Умови це фізична і технічна підготовка, снігова обстановка, спорядження (До речі снігоступщики на промислових снігоступах на такому підйомі мають вигравать в лижників).
Для того щоб без надрива пройти повний траверс в схожих з нами умовах потрібно:
"Ранок" почався пізно, вихід ще пізніше - вчорашній день компенсовуємо напівдньовкою.
 |
 |
| Ранкове селфі :) | Підсніжна їзда: на ньому є лижі, іннакше б засосало :) |
В цей день стало зрозуміло що вчора ввечері і почався справжній лижній похід: снігу ого-го-го і він валить далі, ялинки, в міру круті спуски, 3.5 дня на лижах від бівуака до бівуака... Короче кажучи красота для якої і хотілося пройти цей кусок маршрута. Правда швидкість торіння лижні по рівному і підйомах не вражає (див.висновки по маршруту).
 |
 |
| Красота | Правда іноді на дорозі бувають завали. Небагато, але буває |
Погода так собі: видимість погана і сніг продовжує падать - добре що вчора таки злізли з ПІЧа.
Рухаться приємно: на спусках або широка дорога на якій не важко підторможувать або просто широкі місця доступні для маневра, і тільки пару завалів на дорозі. Підйомчики в основному теж або пологі або з можливістю для серпантина ... в основному :)
За пару переходів проходимо через в.Вихід і спускаємося на полонину із колибками. Тут два будиночка з пічками. У верхньому зустрічаємо колег-лижників із одеського т/к Романтік, які йдуть двійку в зустрічному напрямку (керівник Юра Ковалик).
Погода не дуже і вже вечоріє, вирішили поселиться в нижньому будиночку. Він трішки в гіршому стані ніж верхній: тут також піч із варочною поверхнею (але трішки димить труба, і довелося прикрутить дверку проволокою), щоправда все в одній кімнаті, кроваті замість нар (хоча це нам було і на руку).
От такий короткий день вийщов
 |
 |
| Кайф колись закінчується і доводиться підніматься на торчки | Але і пологого вистачає |
"Чуть світла і на роботу", сьогодні нормально виходим в 7 - відпочинок пройшов не зря.
Ще потепліло і почався легкий підлип, але це нам зараз тільки допомагає: на підйомах легше підніматься, а на спусках не заважає.
 |
 |
| Лижник все робить не знімаючи лиж :) Очистка підлипу | Ну не так все страшно було:) Просто контрастрість на фото закинуло |
Погода все так же хмарна, але тиха і з нормальною видимістю.
По лижні хоч і досипаній, все ж приємно їхать :)
На обході Щавника бачу знайому ситуацію: фанатична жага людей до лишніх наборів-скидів занадто велика щоб ходить траверсуючою дорогою і вони йдуть верхньою:)
Весною 2015р я вже і на OSM її намалював і все рівно одесити пішли через верх попавшись на не зовсім очевидне маркування на північній стороні, ми ж трішечки протропили, але пройшли без набору-збросу.
|
| на сам Щавник не потрібно залазить |
Ближче до пол. Радуль підлипать стало ще більше - вирішили підпарафіниться.
Саму ж пол. Радуль пройшли в молоці - все затягнуло хмарами. Якщо лавинної небезпеки немає, то можна скочуваться як і влітку по траекторії дороги, але вона під хорошим снігом не шибко видна, тому при русі в погану видимість головне не звалиться вниз на схід, а прижиматься до гребеня з в.Радуль, а там і до воріт виїдете (якщо їх просто не занесе снігом)
Зроміло що Стіг обійшли траверсом: за три рази бування в цих місцях бажання лізти на нього ще не було ... і мабуть не буде :)
Дорога вздовж кородону приємна для лижників - очікування закладені при плануванні були не зря. А от погода остаточно зіпсувалася: ще потепліло, висить мряка і падає дрібний дощ!
 |
 |
| Ворота перед Стогом. Кордон на замку :) | Маленька уліточка якби підказує нам що "в Карпатах лавин не буває" (с) |
Отакі вони Карпати, ми не зря взяли повноцінний дощезахист і вам радимо!
Заночували трішки не доходячи до "проекції Ненянски Великої на дорогу" (вона ж Міка-Маре по румунській версії) (N47.962339 E24.47839)
Не сказать що годне місце. Не купляйтеся на карту: ліс тут вже не ліс, а рідколісся, хоча дрова і досить не погані для такої погоди знайшлися відносно швидко над дорогою. Нижче дороги таки ліс, але лазить туди дуже не з руки, хоча і в верх теж досить трудоємко.
На наступний день зрозуміли свою помилку: на повороті дороги, метрів через 200 від нашого місця ночівлі, стояла одинока сушина (вірогідно підсушена) недалеко над дорогою ... хоча там могло бути і сильно вітряніше.
А взгалалі: хочете нормального лісу - ночуйте в районі пол.Щауль
Снігу багато, яма не викопалася: натягнули тросік на лижах і поставили на сніг нашу палаточну пічку без верхньої кришки. Все рівно в таку погоду і з такою кількістю дров її не потопиш
 |
 |
| Поставили стіночку для затишку | Натягнули тросік на лижах |
Ранок в принципі нічого: на голову не ляпає, видимість не ноль, а трішки більше. Короче жить можна :)
Траверсна дорога, яка обходить Неняску Велику прекрасна і весною і зараз непогана: ідеш собі в пробитій першим лижні і головне не випадать :)
 |
 |
| Хардкорний ремонт | Траверсуюча дорога |
Після траверсу схилу дорога знову досить полого (тільки чуть "драбинки" було) підіймається на хребет в районі Неняски Малої.
Сніг на хребті як то кажуть "не дуже": або задуте і замерзле майже до льоду (вчорашня мокрота дала про себе знать), або ж перемети з корочкою.
І їхать важкомвато і йти напряжно. Лижі знімать не хочеться і не знімаємо :) Це рішення було правильно: так після першого ж спуска з Неняски Малої сніг став м’якіший і глібший.
Видимість слабенька, рухаємося в основному по компасу (благо хребет до Мезипотоків рівний і азимут тримать легко) іноді перевіряючись по навігатору і прикордонним стовпчикам.
Підйом на вершину г.Межипотоки пологий і приємний, а на одиноких деревах навіть маркери є. Жаль видимості немає:( (що весною, що зараз - карму мабуть попортили)
 |
 |
| Підйом на Малу Неняску | "По приладам" і по прикордонним стовпчикам |
Відразу за вершиною хребет повертає майже на 90 градусів і практично зрузу входить в ліс. Тиш і благодать якої давно не було :)
Спуск до роздоріжжя на Богдан досить був досить приємний (правда не для всіх учасників). Хоч вирубка не широка для маневрів, але через невелику крутизну їдеться нормально.
1 експериментальний варимий обід за похід затягнувся - будемо продовжувать тренуваться розпалювать багаття :)
Решту дня йдемо по дорозі в лісі вздовж кордона. Для ночівля стали просто на дорозі не доходячи в.Бендеряска. (N47.943397 E24.387260)
Снігу менше - до землі докопалися. З сушняком в цьому районі проблем немає
 |
 |
| Катуха з Мезипотоків | Яма для багаття |
Сьогодні прям чудовий ранок: ясно, морозець, тихо і ми їдемо по лісочку
Підйоми хоть і досить круті, але без фанатизму і драбинок, тому старт приємний
 |
 |
| "Добрий ранок" | Привал |
Після Бендеряски виїхали на короткий час із дороги на КСП - тут набагато кайфовіший спуск, але через 250-300м потрібно знову повертаться на дорогу - далі на КСП крутячок :(
А в цілому весь шлях аж до взльоту на хребет ПІМа пологі качелі приємні для лижників.
 |
 |
| Розписали КСП | На зустріч з ПІМом |
За два коротких переходи підійшли до межі зони лісу (МЗЛ). За 300-700м до МЗЛ легко знайти ночівлі із сушняком
Хвилинка тактичних занудств. Предпоходний план і передбачав ночівлю перед траверсом поближче перед МЗЛ, тим більше весною ми ночували тут, але в попередній день не вдалося виконать намічений план, тому і виникла затримка відносно графіка.
На відміну від літа, коли ПІМ можна обійти траверсуючою стежкою, взимку такий вибір може завершиться ... весною, коли відкопають :) Тому як би це парадоксально не звучало, але найкоротший шлях на пол.Лисичий лежить через вершину ПІМ, а не мимо неї :) Інша альтернатива це тільки повертаться назад до Томнатика і через пол.Маслокрут спускаться в дол.Квасни і виходить в Богдан.
|
 |
| Традиційне фото "одноногих лижників" | Класна погода. Правда? |
Починаємо підйом. За 50 хв піднімаємося в лижах короткими серпантинами до останніх дерев на гребені.
Сніг досить непогано сцементований але стараємося триматься біля гребеня. Чим вище тим твердіше сніг
На привалі одягли кошки (і взяли льодоруби) і за 15-20 хвилин піднялись на хребет. В верхній частині сніг добре задутий, не провалюється. На відміну від весни надува не було, вихід простий.
Не знаю чи можна було одягнуть кошки раніше, але в цілому вийшло досить оптимально по розходу сил.
З Румунії натягує хмари...
 |
 |
| Зліт на хребет. Видно хмари з Румунії? :) | Фотка прикольно вийшла, але погода не радує |
Видимість змінна: то продує хмару, то затягне. Але найгірше що те місце звідки тягне закрите від нас схилом - не можна побачить що чекає далі
 |
 |
| Далі в кошках | Періодично вже закриває в хмарах |
Підйом на хребет не дав нічого в плані погодного оптимізму. Пообідали з прив'язаними кружками :)
За 1 годину 42 хв (це таки ЧХЧ - ви ж знаєте що в погаду якось ніхто привалюваться не любе:) доходимо по хребту до вершини Піп Іван Маршрошський Центральний. Лижі очевидно що "на жучці" :)
Приходиться трохи торить, але якщо вгадувать більш тверді ділянки, то досить прийнятно. Справа - карнизи, зліва - Румунія, а нам - прямо.
Погода чудова: сіфонить, на спорядженні і людях намерзає лід (вірогідно волога із повітря конденсується і замерзає на вітру), видимість упала до метрів 25-30, маски замерзають теж:(. Але при цьому відносно тепло.
 |
 |
| Обід. Рюкзаки і лижі не просто так стоять - сіфонить | Ідемо до ПІМ центральний |
На вершині чуть відпочили - можна заховаться за обмерзлим триангулятором. І далі спускаємося на пол.Лисичий.
 |
 |
| На вершині ПІМ Центральний. Радість на обличчях і види то які :) | Спуск по зльоту "до дороги". Без кошок було б сумно |
Після переходу з основного хребта на відріг з ПІМа Північного дуть стало поменьше, просто ніфіга не видно і все :)
Основна складність на спускові це 150м 30° сніжного схилу.
В нашому випадку він був добряче занастований і без кошок було б худо (та і з кошками де кому було не шибко комфортно)
Короче кажучи чесна 1А по задутому насту, не те що минулорічне весняне позерство:)
Зліт спускається на дорогу ... весною/літом, а зимою про дорогу можна згадувать тільки дивлячись в навігатор. Вся полонина залита пологим білим цементом. Хоча "полка з дорогою" все ж вгадується.
Спуск від вершини ПІМ Центральний до "дороги" : 1 год. 19 хв. (із них 43 хв це не спішне проходження зльоту)
Рухаємося "по дорозі" а далі просто по осі відрогу на північ в напрямку верхньої колибки над пол.Лисичий і за 28 хв доходимо до МЗЛ. Сніг по осі відрогу твердий - ідемо просто в кошках (їх ми ще не знімали)
Із першими ж деревами ситуація різко міняється - наст змінюється на пухлий глибокий сніг.
Далі аж до колиби був фан лижних туристів: схил вздовж дороги хоть і крутий, але рідколісся дозволяє закладать широкі серпантини та отримувать задоволення від ... нічного катання:) А по світлому мубуть взагалі б були повні штани ейфорії :)
Про цей сніг Олег сказав в захопливому нелітературному виразі (який тут не хочеться цитувать). Але повірте нам: якщо людина яка ще 1.5 години назад напрягалась в кошках на 30° схилі одягає лижі приблизно з настанням темряви і радується спуску, то це точно було чудово!
Через 25 хв (після одягання лиж на МЗЛ) зграйка із 6 молодих і перспективних лижних туристів вже підкотила по чудовому снігу до колиби (N47,942012° E24,321467°). (про цей сніг
Колибка в гарному стані:
Життєва порада: не давайде кому попало кидать дрова в пічку. В таких колибах часто бувають зовсім новачки (з комерційних груп і не тільки). В нашому випадку спалили наші нормальні дрова і догрівали чай з ранку уже на сирому хмизові з олівець товщиною :(
Досить очевидно що якраз таки тих самих 1.5-2 переходи, які ми не дійшли до планованого місця ночівлі перед траверсом нам не вистачало для не такого напряжного дня (майже 8 годин ЧХЧ). До того ж було б більше часу з гарною погодою, яка спортилася після обіду.
Рекомендуємо ночувать якомога ближче до межі зони лісу щоб з нормальним запасом часу проходить весь траверс.
Ліниво прокинулись після 7. Вийшли в 11:32. Зло ночівель в колибах - це швидкість зборів
 |
 |
| Біля колиби | 400м ще впереді... |
В лісі біля колиби відносно тихо, але чуть як над деревами гуляє
Виїзжаємо з лісу по дорозі на полонину в сторону Берлебяшки.
Для цього нам потрібно проїхать 400м по пол.Лисича. "Не хребет, не вершина ж" подумали ми і поїхали.
Але виявилось що вітер насправді сильний і досить таки не слабо ложить і здуває (лижну маску теж з голови здуло).
"Перебіжками" між поривами приспустившись щоб хоч трішки сховаться нижче гребеня по якому йде дорога "всього лиш" через 25 хвилин дісталися до лісу з іншої сторони полонини :) Хороший подарунок на прощання, а цікаво яка швидкість вітру була на вершині? :)
Після заходу в ліс відпочили, перевели дух і поїхали по дорозі на Ділове до розвилки на пол.Берлебяшка.
 |
 |
| На ліво підеш - в Ділове попадеш. Ми і не пішли | Не вдало з'їхав з бугра:) |
Снігу багато, але кондиція приємна для лижників - верх м'який і лижня не глибока.
Від пол.Лисича в сторону Ділового пішоходами протоптана яка-не-яка стежка. Навіщо сюди тягають "зелених" новачків без снігоступів комерційні гіди мені не зрозуміло. Щоб їх просто "ушатать" і повести назад? Вище колиби крім наших слідів і не бачили.
На розвілці на пол.Берлебяшка вирішили що спускаться в Ділове можна буде якось в інший раз, а зараз поїдемо в Рахів. Все ж хотілося ще поїздить по нетронутому пухляку:) (ох ця ж ненаситність)
 |
 |
| На пол.Берлебяшка | Один раз навіть довелося пропилювать завал |
Подальший шлях до Рахова по ідеї мав би бути промаркований (зелений маркер), але маркування не завжди явне і часте, хоча орієнтування не складне і дорога/стежка за виключенням декількох місць достатньо очевидна. (в нашому випадку 2 неочивидних місця на півкілометра було в районі пол.Магура)
Весь вихід в до полонин над Раховом проходить по хребту Берлебяшка (її ви обходите через одноіменну полонину) - Магура - Менчул.
Тут досить високо (1100-1300м) для чудового снігового покриву і відносно плавні набори-скиди - в цілому досить приємний участок для лижних туристів і на фото це видно
 |
 |
| Це взагалі, то дорога | І це теж |
Єдине що підпсувало враження це певна кількість свіжих завалів, один раз навіть довелося пропилюваться - з обходибельністю були проблеми
Вітер весь день так і шумить над деревами і по полонинах. Добре що ми вже в зоні лісу йдемо
Надвечір чи то підмерзло після легкої відлиги (день був теплий), чи то сніг в цій частині хребта інший, але стали з'являться ділянки з занастованим не сильно глибоким снігом.
На ночівлю стали на якомусь пупирчику (щоб менше рівнять схил). Сушина поряд була просто чудова.
Сьогодні день класу "чуть світла - і погнали". І справді - тільки почало світать (в ці дати це в 7 ранку), а ми вже на лижні
Вчорашній вечірній сніг був чи то локальною особливістю чи то погодним наслідком, але далі все так же глибокий пухлячик. Іноді навіть хотілося б менш глибокого:)
В основному шлях фановий, але на спускі перед самою полониною довелося трішки і за драбинку згадать - досить крутий і неприємний в плані мікрорельєфу схил.
В 9 ранку вже виїхали із лісу на полонину над Раховом.
І щоб ви думали? Вітер все не втихає, не Лисича звісно, але про балаклави та маски поодягали для комфортності.
 |
 |
| Останній спуск перед полонинами | На полонині |
На полонині іноді сніг здутий до трави, але дорога так як вона в заглибині, перманентно заметена, іноді дуже глибоко.
Короче кажучи лижі виявлися і тут "не щоб пограться", а дуже навіть як необхідний засіб пересування. Не обійшлося правда і без комічної "їзди на паралельних лижах по траві" на камеру:)
 |
 |
| Об'їзд глибокого перемету по траві | В дорогу намітає глибокий не пресований сніг |
На лижах спускалися аж до перших будинків. Снігу тут менше і на відміну від дороги по хребту він не акумулюється. Як тільки камені з під снігу почали діставать до лиж - познімали. Далі - на жучку
Спустились в долину по дорозі (дивись трек, т.я пару разів пробували не туди повернуть. Вже відмалював все в OSM). І вийшли на вул.Довженка (вулиця яка виводить до залізничного переїзду в центрі). Через місцеві особливості адресації, протопали трохи лишнього до зустрічі з нашим водієм
 |
 |
| Game over. Вантажимось в мінівен | Контрольне фото |
Далі все як звичайно: паковка і завантаження, привокзальне кафе у Франківську, поїзд, сон, Київ...
Розмова з потяга:
- учасник походу: Якщо я ще захочу в лижний похід - нагадайте мені все що було
... пройшло пару годин...
- він же: Ні ну відігрівся, попив пива і ніби нічого вже так.
26 липня 2016р:
- він же: "мне на днях уже снились чуваки в лесу которые ездили по грязюке и лужах на лыжах"
...
3 серня 2016р.:
ми збираємося в новий лижний похід :)
Висновок: А фіг його знає нафіга ми ходимо в походи :)
Обновлено карту OSM деякими подробицями (POI, дороги, стежки ...) [1] + [2]
Особисте спорядження в цей похід не відрізналося майже нічим від "стандартного Глобусного набору: варіант лижний" (Більш конкретно про спорядження для саме цього походу можна почитать в нашій форумній темі по підготовці)
Із 6 чоловік 5 були на пластиках (стара гірська класика з насічками болгаркою), 1 на "Бескидах
На думку керівника особливих профітів для Карпат від "Бескидів" не помічено, а проблем додає. Висновок: не варто запарюваться з пошуком саме Бескидів, є - можна брать, немає - то й нічого страшного
В цьому році таки змогли відірвать кріплення
Ну і вийшло що не зря взяли в ремнабір патрон під сверла :)
Ремонт: просверлили два отвори наскрізь і скрутили болтами (є на фото вище). Особливо на експлуатаційні якості не вплинуло :)
На відміну від попередніх років, багато проблем було з кільцями від палок. (todo: розписать)
Бівуачне спорядження:
Спеціальне спорядження (не лижне):
